Где можно купить наркотики Ивдель Конопля APVP LSD-25 Меф мяу мяу Гашиш

Але, братцы и сестры! Отак случилось, шо я вроде нормальный терапевт, но жизнь повернулась так, шо я просто стал закуривать скользить по облакам кумара. И хоть я здоровье обрабатывал вроде нормально, но вся эта дурь оказалась сильнее. История так началась, шо я случайно закладки для ребят из подвала нашел. Ептить, как я их нашел - это отдельная история. Припасы для поездки В общем, купил я там кетамин, метамфетамин, гертруду и апер. Насколько я понимаю, это все сильные психостимуляторы, которые могут меня нормально травить. Да и самая главная штука - курица, то есть эфедрон. Чувствую, что уже начинаю рассказывать сказку, а не историю про свои приключения. Ну да ладно, дерзайте ко мне, вместе мы погрузимся в этот дебильный мир. Встреча с кетамином Первым делом решил опробовать кетик. Растворил как положено, умылся и начал прокладывать путь к облакам. Ну чтож, сказать, что я скользил, как проклятый кролик по льду - ничего не сказать. Я просто летел! Облака кумара были так близко, что я мог их почти потрогать. И эти цвета, музыка, всё такое пиздец прекрасное. Ловлю себя на мысли, что стал душевным наркоманом комиком. Но я-то все понимаю, сознаюсь же! Гертруда и апер Перед тем, как взять гертруду, я решил немного продолжить катить на облаке кетамина. Через некоторое время, уже с полным опьянением от кетамина, я решил устроить себе пикник на облаках и затронуть гертруду. Прям как вот эти молодежные фильмы, где герои взяли и бухнули сразу всё, что есть. Вроде как апер там еще в стиле психостимуляторов должен быть. Хотя, блин, с кетамина даже палец поднять тяжело. Взял я в руку гертруду и смотался на облако. Вставил иголку, ну и сделал то самое дело. Опять стало ярко, но уже по-другому. Гертруда прокачала меня на всю катушку. Мои мысли бежали во все стороны, словно стая голодных волков. И тут, буду честен, мне в голову пришла идея, что Гертруда сам Гитлер подкинул. Но пиздец, кто меня туда ноги подволок? Наверное, кетамин. Эпическое путешествие на курице Когда я уже почти пришел в себя от гертруды, подумал, че бы еще попробовать из своего арсенала. И тут гляжу, что курица лежит неподалеку. Ну, решил и ее затронуть. Вот комично, курица - это еще одна заложенная в нашем молодежном сленге наркотика. Чувствую, что я нашел свое призвание - называть наркотики тупыми названиями. Судорожно открыл пакетик, вдыхнул эту херню и всё внутри завертелось наперекосяк. Кажется, курица сказала мне свое последнее слово. Ну, думаю, пиздец, теперь точно готов к эпическому путешествию. Хрусты в кармане позволяют, а волшебные птички в сознании уже пробиваются. Последствия шоу И вот, братцы и сестры, история подошла к своему концу. Я вас привел к вершинам кумара, где я скользил на облаках, аплодировал гертруде и улетал на курице. Да, забыл уточнить, что почти все мое состояние потратил на эту глупую сказку. А ведь мог бы купить себе новый фонарик для дома. А вот последствия этого шоу просто жесть. Теперь я не могу сказать, что это было классно. Эти дни потеряны, а деньги пропали, как мой фонарик. И теперь даже не знаю, хотел ли я рассказать об этом всем. Может, эта история и должна остаться встречным ветром, который скоро разнесет ее во все стороны. Заключение В общем, братцы и сестры, наркотики - это грубое дерьмо. Лучше не связываться с этим, или же сделать это с умом. Ну а я пошел отдохнуть и подумать о своей жизни. Может, ведь будет еще какое-то смысловое наслаждение, но уже без этой дурной химии. Всем пока, детка!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...